Лідерне буріння під двотаврову балку + забірка дошкою: технологія поетапно

Лідерне буріння під двотаврову балку з подальшою забіркою дошкою — класична безвібраційна технологія кріплення стінок траншей і котлованів. Її обирають там, де удари копра чи вібропогружувача Ларсена заборонені: щільна забудова, історичні фасади, старий фонд поряд.

У цій статті — покроковий погляд на технологію з реальних об'єктів БМК «Місто Груп» у Києві. Що вирішує підбір типорозміру двотавра, який крок ставити, яку деревину брати на затяжку, і чому чужі помилки повторюються з об'єкта на об'єкт. Оглядовий матеріал про порівняння методів кріплення — у статті про технології кріплення; тут — рівно про двотавр + дошка.

Ряд занурених двотаврових балок після лідерного буріння. Крок 1,5 м, глибина занурення 6 м, об'єкт у щільній забудові Києва.

Крок 1. Лідерне буріння свердловин

Лідерна свердловина — це отвір у ґрунті, у який опускається двотаврова балка. На відміну від забивки, буріння не створює ударної хвилі, що поширюється у ґрунтовому масиві. Це головна перевага методу.

Параметри свердловини на об'єктах БМК:

• Діаметр — 350–600 мм, залежно від висоти двотавра. Для I20 достатньо 350 мм, для I40 потрібно 500–600 мм. Діаметр приймають з запасом 100–150 мм відносно габариту балки — щоб було місце для цементно-піщаного розчину.
• Глибина — на 1,5–2,0 м більше проектної глибини траншеї, для забезпечення закладення нижньої частини балки. Для траншеї 4 м глибиною бурять 5,5–6 м.
• Техніка — гідробур на базі екскаватора CATERPILLAR 318C/318D з крутним моментом до 38 000 Н·м. Продуктивність 8–12 свердловин за зміну для стандартних умов Києва (леси, суглинки).
• Крок між свердловинами — 1,5 м у стійких ґрунтах, 1,0 м у водонасичених пісках, 2,0 м у щільних сухих глинах. Ключовий параметр — саме він визначає роботу забірки на зусилля.

Крок 2. Занурення двотаврової балки

Балку занурюють у свердловину відразу після буріння, поки стінки свердловини утримують форму. Пауза між бурінням і занурюванням у водонасичених ґрунтах — не більше 30 хвилин.

Типорозміри двотавра залежно від глибини котловану:

Після занурення простір між балкою і стінками свердловини заповнюють цементно-піщаним розчином М150. Це фіксує балку у проектному положенні і не дає їй нахилятись у бік майбутньої виїмки.

Крок 3. Розробка ґрунту і монтаж забірки

Розробку ґрунту починають на 3–5 добу після занурення балок — коли схопиться розчин у свердловинах. Між балками виймають ґрунт горизонтальними «полосами» глибиною 0,4–0,6 м і одразу закривають простір дощаною забіркою.

Готова дощана забірка між двотавровими балками. Дошки заведені за полки двотавра, щільно підбиті клинами — вертикальна стінка утримує ґрунт без вібрацій.

Дошки заводять за полки двотавра горизонтально. Внутрішня сторона дошки лягає на ґрунт, кінці — за полки з обох боків. Щоб забірка не «дихала», між дошкою і полицею забивають дерев'яний клин. Це ключовий момент — без клинів забірка починає видавлюватись всередину траншеї при збільшенні бокового тиску.

Порода деревини для забірки

Матеріал забірки визначає її ресурс і несучу здатність. Найпоширеніші варіанти на об'єктах БМК:

• Сосна, товщина 40–50 мм — стандарт для тимчасових кріплень до 6 місяців. Дешева, легкодоступна, але при постійному змочуванні гниє. Для сухих котлованів під приватну забудову — оптимальний вибір за співвідношенням ціна/якість.
• Дуб, товщина 40 мм — для об'єктів на 6–12 місяців, у водонасичених ґрунтах або з високим ризиком зволоження. У 3 рази дорожчий за сосну, але тримає навантаження і зволоження значно краще.
• Модрина, товщина 40 мм — компромісний варіант. Стійкість до вологи як у дуба, ціна на 40% нижча. Проблема — знайти модрину у Києві важче, ніж дуб.
• Металевий лист 4–6 мм замість дошки — застосовується при глибинах понад 6 м або в агресивних ґрунтах. Дорожче за деревину, але демонтується цілим і повторно використовується.

Демонтаж і повторне використання балок

Після завершення робіт двотавр витягують гідравлічним домкратом або вібровитягачем. У 90% випадків балки виймаються без деформацій і повторно використовуються на наступних об'єктах.

Що впливає на можливість витягу:

1. Час перебування в ґрунті — до 6 місяців витягуються без проблем, понад 12 місяців — можуть залипнути через корозію в місцях контакту з розчином.
2. Тип ґрунту — з пісків і супісків витягаються швидко, з жирних глин — з великими зусиллями.
3. Якість цементного заповнення свердловини — тонкий шар розчину дозволяє витяг, суцільна цементація по всій свердловині перетворює балку у постійний елемент.

Забірка дошкою у 90% випадків залишається у ґрунті — витягати кожну дошку економічно недоцільно.

Обмеження методу і типові помилки

Що варто знати перед вибором технології «двотавр + забірка»:

• Метод не водонепроникний. Крізь стики між дошками фільтрує вода. При високих ґрунтових водах або близькості до водойми — комбінувати з водопониженням або переходити на шпунт Ларсена Л5-УМ.
• Максимальна економічна глибина — 9 м. Глибше — двотавр стає дуже довгим і важким, монтаж дорожчає непропорційно.
• Помилка: занадто великий крок балок «для економії» — при 2,5–3 м на 5-метровій траншеї дошки забірки прогинаються всередину траншеї на 5–10 см вже через тиждень.
• Помилка: пропуск клинів між дошкою і полицею — забірка починає «дихати», з часом видавлюється у виїмку, ґрунт за нею просідає.
• Помилка: використання свіжопиляної (мокрої) дошки — після висихання дошка усихається, з'являються щілини, посилюється фільтрація ґрунту крізь стики.

Вартість робіт у Києві

Замовити кріплення двотавром з забіркою дошкою

БМК «Місто Груп» виконує повний цикл: лідерне буріння, заглиблення двотаврової балки та забірку дошкою під ключ. Виїзд інженера, розрахунок глибини і кроку — безкоштовно.

Зателефонуйте +38 067-230-56-73 або залиште заявку через контактну форму. Готові приклади наших робіт — на сторінці наших об'єктів.